“Відкритий урок. Плеяди”, №5-8, стор.8-12, стаття “Як я читала Захаренка, або подорож до ШКОЛИ-НЕ-РАДОСТІ”. Пройшло два роки, аж поки текст вашого покірного слуги не побачив пан Вєтров і не надрукував статтю. Свої не брали. Тож чи справді свої - СВОЇ? Якщо є своїші?

“Нова доба”, №4, 13 січня 2009 року - коментар Артеменко Тетяни до теми номеру “Дива бувають”. Коментар Інна Онищенко назвала “Віра в чудо допомагає пережити найкритичніші ситуації”. А як у самого коментатора? Він здивований, бо попри його раціоналістично-скептичне мислення з ним теж якось неплановано це диво трапилося… десь так під новорічну ніч… а тоді відразу якось і коментар попросили… дива та й годі…

ось вона, слава...

… Хто - воно? Мистецтво, звісно. І малопомітні дрібні служки Мельпомени, як от ваш покірний слуга. Крокуватимуть у майбутнє, притиснувши до кволих грудей жмут паперу, тобто, власні вірші та сценарії. …А на штовхітливому ринку симулякрів вони тільки губляться і судомно стискують у руках свою нехитру валізку. Хтось ще подумає, що там царські діаманти, поцупить , відкриє та й плюне вбік - знову вірші, а нехай би їх!.. Тож повідомляю всім наперед - там тільки вірші. Друге жовтня, День Учителя - і його Місцевий Інтерпретатор, автор сценарію і постановник у короткі - ех - хвилини слави… (фейс та мізансцену на фото змінено, чисто з міркуваань персональної скромності…)

28 жовтня на конференції в Червоній Слободі спілкувалася зі спеціалістами Черкаського району. Тема - “Незалежне зовнішнє тестування як стресогенний фактор”. Веселенька тема, нічого сказати.  Говорили про порушення самоідентичності української освіти, про профанацію гуманістичного вчення та про нинішню псевдоконцептуалізацію тих нововведень, які можна спостерігати, в тому числі і тестування як одного з ноу-хау. Але були поміркованими, бо якщо явище вже є, то з ним треба вчитися жити. Тож вчилися - пригадували, як попереджати, долати екзаменаційний стрес, виживати  всередині ди-стресу, будувати мапу успіху та укоськувати в собі перфекціоністські нахили.

Якщо я бачу особу жіночої статі, але визначаю це тільки завдяки тому, що вона у спідниці, я починаю думати, а чи не вчитель вона. А ще я бачу той ступор, у якому знаходяться чоловіки поряд із такою жінкою. Так, “рідко який із цих птахів долетить” до середини … вибачте, до потрібного пункту призначення, себто, до нормального контакту з берегинею освітянського общака і засівачем звуко-буквенної ниви… Усередненій істоті простіше адаптуватися серед собі подібних, не заперечую. Але відсотків так із тридцять людей ну ніяк не можуть усереднитись, і залишаються все-таки яскравими чоловіками і жінками. Але тут інша біда - система випльовує особин із потужною енергетикою, щоби, гляди, вони її ненароком не зруйнували. Тож, чи можливе безболісне зрощення жіночності та освіти?

ату!

Замальовочка від автора. Прийшов час учителю стати перед Всевишнім. Куди ти хочеш, сину, у рай, чи в пекло, питає той. У рай, звісно, каже учитель, усе життя працював, не покладаючи рук, забуваючи про відпочинок. Дитиноцентристом був, мовляв. Занотував Бог незрозуміле слово у записник, що ж, каже, а чи любив ти свою роботу. Аякже, аж образився учитель. Тож ступай до раю, мовив Бог. Заходить учитель у райські ворота, дивиться, а там парти кругом розставлені, підручників купи, муляжі якісь, скелети риб та людей, а, головне, всюди орди непосидючих учнів сновигають. Ой леле, тільки і спромігся мовити учитель, обхопивши голову руками. Кожному дістанеться по вірі його. Вам казочка, а мені бубликів в’язочка.

і я колись була пухнастою...

16 жовтня приходили новобранці-психологи з університету Хмельницького. Які функції практичного психолога центру? Зміст роботи? А яка область ваших науково-методичних інтересів? - Про особливості мислення психолога я люблю поговорити, досліджувала три роки поспіль типові помилки як у мисленні, так і у практиці (що, власне, важко розділити), навіть статтю написала. - дайте відксерити. - будласочка. Будемо раді допомагати.

 30 вересня посиділи творчою групою. Розглядали культуральні особливості мислення. Саша С. дав хороший баланс теорії та живих вправ. Можливо, навіть кожен визначився з особливостями власного мислення. А ще добре потренувались з асоціативним рядом та нестандартним мисленням. Посміялись. Після перерви працювала Світлана Р. та Оксана Г. Кожен мав змогу з власної позиції інтерпретувати літературну казку (прозвучала така-собі історія про безвідмовного павича), - і не тільки власного “павича” інтерпретувати, а й допомогти “павичу” сусіда. Хто чим, як-то кажуть - хтось зрезонував, хтось підтримав, а хтось здивувався… та й то - не щодня тобі дивуються, що ти павич… а то ще буває й так, що ти і сам не знаєш досі, що ти, щонайменше на павича тягнеш…

Привіт від Борхеса. Героїв створює час.

назвався ножем -...

…і підіспів час автору цих рядків їхати до стольного граду Києва на курси підвищення своєї кваліфікації. А що ж , не тільки іншим має підвищувати, нехай і сама спробує, що то воно таке. Особливо, коли метод - гіпершвидкісний. Тобто, за один день має встигнути. Як тут не згадати героя однієї з новел Борхеса, який саме так швиденько і міг обробляти інформацію. Ось повернуся, то матиму нагоду похизуватися: герої Борхеса - серед нас!