Блог Чепурної Наталії Миколаївни

 

1. Чепурна Н.М. Організація  методичної роботи з педагогічними  кадрами у міжкурсовий період // Пост методика. – 2003. – № 4. – С.38-45.
2. Чепурна Н.М. Трудове навчання і виховання – основа формування особистості // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2004. – № 4. – С.6-9.
3. Чепурна Н.М Контрольно-коригуюча діяльність керівника з питань дошкільної освіти в умовах навчально-виховного комплексу «школа –дошкільний навчальний заклад» // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи: Зб. наук. праць Уманського державного педагогічного університету. – К.: Наук, світ, 2002. – Вип.6. – С. 73-80.
4. Наука управління загальноосвітнім навчальним закладом: Навч. Посібник./ Т.М.Дссятов, О.М.Коберник, Б.Л.Тевлін, Н.М.Чепурна. – Харків: Вид-ча група «Основа», 2003. – 240с. (Розкривається організація методичної роботи з педагогічними працівниками, теоретичні аспекти та методика ефективного планування роботи загальноосвітнього навчального закладу; має. гриф «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник»).
5. Чепурна Н.М., Маслов В.І., Шпак Т.О. Управлінська компетентність керівника школи: Методичний посібник. – Черкаси: УНТЕІ, 1996. – 110с. (Розкрито сутність підвищення кваліфікації керівників шкіл з урахуванням основних вимог щодо їхньої професійної компетентності).
6. Шавровська В.Н., Чепурна Н.М. Експериментально-дослідницька діяльність як основний чинник впровадження інноваційних технологій в практику роботи дошкільних навчальних закладів: Навч.-метод. пос. – Черкаси, 2004. – 79с. (Розкрито сутність модернізації контрольно-коригуючої діяльності керівника дошкільного навчального закладу).
7. Чепурна Н.М. Організаційно-педагогічні засади методичної роботи у міжкурсовий період // Тенденції розвитку методичної роботи у системі післядипломної освіти педагогів: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. – Івано-Франківськ: ОІППО, 2003. – С. 19-23.
8. Чепурна Н.М. З досвіду організації підвищення кваліфікації керівників і вчителів сільських шкіл. // Сільська школа: стан, проблеми та перспективи розвитку: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. – Київ.: 2000. – С. 148-151.
9. Чепурна Н.М. Проблема програмово-методичного забезпечення інноваційної діяльність педагога. // Наукове проектування інноваційних та альтернативних систем вищої школи: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. – Тернопіль: «Економічна думка», 2000. – С. 147-148.
10. Чепурна Н.М. Напрямки роботи з молодими педагогами. // Реалізуємо програму «Освіта»: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. – Черкаси: ЧДІ, 1994. – С. 13-15.
11. Чепурна Н.М., Карікаш К.І. Проблеми переходу до особистісно-розвивальної моделі у процесі післядипломної освіти: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. – Київ, 1995. – С. 230-231. (Розкриваються організаційно-педагогічні умови переходу до особистісно-розвивальної моделі у процесі підвищення кваліфікації педагогічних працівників у інститутах післядипломної педагогічної освіти).
12. Чепурна Н.М. Методична культура педагога: Зб. Наук. праць. – Вип. 2. – Київ-Черкаси, 2003. – С. 145- 148.
13. Чепурна Н.М., Саух В.М. Мережна інтеграція бібліотек загальноосвітніх навчальних закладів у інформаційні ресурси провідних освітянських бібліотек України і зарубіжжя // Вісник Черкаського державного технологічного університету. – 2005. – № 1. – С. 22-27.
14. Чепурна Н.М. Інформатизація регіональної системи освіти // Педагогічний вісник. – 2006. –  № 1. – С. 16-20.
15. Чепурна Н.М., Бондаренко О.А.  Здійснення моніторингу навчально-виховного процесу // Педагогічний вісник. – 2006. –  № 1. – С. 2-7.
16. Чепурна Н.М. Співпраця ОІПОПП з вищими навчальними закладами та громадськими організаціями // Педагогічний вісник. – 2006. –  № 1. – С.14-15.
17. Чепурна Н.М. Створення єдиного освітнього інформаційного середовища Черкащини – умова здійснення рівного доступу до якісної освіти // Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2005. – № 7. – С. 3-6.
18. Чепурна Н.М. Роль кафедр інституту в підвищенні фахової майстерності педагогічних  працівників // Післядипломна  освіта в Україні. – 2006. – № 1. – С. 94-99.
19. Чепурна Н.М., Саух В.М., Биков В.Ю. Інформатизація регіональної системи освіти: загальний опис і основні компоненти реалізації // Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2006. – № 3. – С. 3-6.
20. Чепурна Н.М. Моніторинг методичної роботи // Школа. – 2006. – № 4. – С. 5-25.
21. Чепурна Н.М. Формування відповідальності у дітей  та молоді в умовах свободи вибору // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. – 2006. – № 15. – С. 182-187.

 

Освітня діяльність сьогодні перебуває під глибоким впливом соціокультурних змін  у сучасному суспільстві. У Національній доктрині розвитку освіти України наголошується на необхідності переходу  на новий тип гуманістично-інноваційної освіти, забезпеченні її конкурентоспроможності в європейському та світовому освітньому просторі, ставиться завдання підготовки спеціалістів, які будуть захищеними та мобільними на ринку праці, здатними робити особистісний духовно-світоглядний вибір, матимуть необхідні знання, навички та компетентності для інтеграції в суспільство, будуть здатними до навчання впродовж життя.

Модернізаційні зміни в змісті освіти торкаються як сфери суспільних наук, так і сфери точних наук та технологій. Сьогодні домінує тенденція  оновлення змісту традиційних дисциплін, запровадження нових курсів, яких раніше не було. У зв’язку зі зміною змістових компонентів освіти відбуваються зміни технологій впровадження та реалізації змісту освіти.

Орієнтуючись на сучасний ринок праці, маємо віднести до освітніх пріоритетів сьогодення  вміння оперувати такими технологіями та знаннями, які задовольнять потреби інформаційного суспільства, підготують індивідів до нових ролей в цьому суспільстві. Саме тому важливим є не лише  вміння оперувати власними знаннями, а й бути готовим змінюватись та пристосовуватись до нових потреб ринку праці, оперувати та управляти інформацією, активно діяти, швидко приймати рішення, навчатись впродовж життя.

Ці положення потребують модернізації освітньої діяльності системи  державних і суспільних інститутів з метою забезпечення безперервної освіти як процесу зростання загального й професійного потенціалу особистості упродовж усього життя у відповідності до потреб самої людини і суспільства.

Післядипломна освіта є складовою, органічною частиною системи безперервної освіти. Це система навчання та розвитку фахівців з вищою освітою, що спрямована на приведення їхнього професійного рівня у відповідність до світових стандартів, вимог часу, індивідуально-особистісних та виробничих потреб; удосконалення наукового та загальнокультурного потенціалу особистості, яка реалізується у діяльності спеціалізованих державних або приватних навчальних закладів та засобами самоосвіти і керується державними стандартами рівнів кваліфікації відповідно вимог суспільно-економічного та науково-технічного прогресу.

Післядипломна освіта сьогодні розглядається як  засіб забезпечення  конкурентоспроможності держави та підприємства в умовах постіндустріального суспільства, фактор стійкості та демократичності суспільства, вирішення соціально-демографічних проблем. Не маючи соціальних та вікових обмежень, післядипломна освіта не може розглядатися як добровільна або додаткова частина освіти, вона має стати невід’ємною складовою життєвого циклу людини.  

Система сучасної післядипломної освіти України, насамперед, має базуватися, відповідно створюватися, вдосконалюватися і розвиватися, на таких основних засадах:

а) безперервність, наступність в освіті відповідно до віку, ступеня соціального розвитку і професійної кваліфікації громадян;

б) постійне врахування основних тенденцій суспільного, соціального розвитку конкретного соціуму, його громадян.

В інститутах післядипломної педагогічної освіти, як і в інших закладах системи післядипломної освіти, нині всебічно розробляється й апробується ідея безперервної освіти, яка повинна:

 а) бути максимально індивідуалізованою (з урахуванням природних здібностей, психологічних особливостей індивіда);

 б) будуватися на найкращих освітніх технологіях (щоб, найголовніше,  навчити людину вчитися, тобто самовдосконалюватися, знаходити нові знання на базі здобутих);

в) бути справді в безперервному розвитку.

Безперервна педагогічна освіта має забезпечувати самому широкому колу педагогічних працівників можливість адаптуватися до змін технологій і умов роботи з урахуванням соціально-економічних змін, підтримати їх соціальний розвиток через доступ до нових знань та кваліфікацій.

 

Якими, на Вашу думку, можуть бути шляхи практичної реалізації ідеї безперервної педагогічної освіти на рівні району (міста), області, держави?

Просимо висловити думки, презентувати ідеї, поділитися досвідом.