Логопедична робота в Черкаській загальноосвітній санаторній школі-інтернат І-ІІ ступенів Черкаської обласної ради

сентября 15, 2010 в 19:22 | Лого- | Комментариев нет

Т.П.Момоток

методист ЧОІПОПП

Мовлення - найважливіша психічна функція, властива тільки людині. Завдяки мовленнєвому спілкуванню, віддзеркалення світу в свідомості однієї людини постійно поповнюється і збагачується тим, що відбивається в суспільній свідомості, зв’язується з досягненнями всієї суспільно-виробничої і культурної діяльності людства. Таким чином, мовлення є основою комунікативної функції, яка здійснюється за допомогою тієї або іншої мови. Завдяки цьому, ми сприймаємо прозу Л.Толстого і Е.Хемінгуея, вірші А.Пушкіна и В. Шекспіра, використовуємо теоретичну спадщину Д.Менделєєва і А. Енштейна.

На основі мовлення і його смислової одиниці - слова - формуються і розвиваються такі психічні процеси, як сприйняття, уява, пам’ять. На величезне значення мовлення для розвитку мислення і формування особи неодноразово указував Л.С. Виготський, який писав: «Розвиток усного мовлення, ймовірно, найзручніше явище для того, щоб прослідкувати механізм формування поведінки і зіставити підхід до цих явищ, типовий для вчення про умовні рефлекси, з психологічним підходом до них. Розвиток мовлення представляє перш за все історію того, як формується одна з найважливіших функцій культурної поведінки дитини, що лежить в основі накопичення її культурного досвіду».

Мовлення - один з найбільш потужних факторів і стимулів розвитку дитини. Це зумовлено винятковою роллю, яку воно відіграє в житті людини. Мовлення в своєму розвитку проходить певні етапи. На кожному з етапів елементи мовленнєвої системи формуються у певній закономірності. Однак, якщо ці закономірності порушуються, мовленнєва система дитини формується непослідовно, і, як наслідок, веде до мовленнєвих порушень, виправити які може тільки спеціаліст.

Мовленнєві порушення - збірний термін для позначення відхилень від мовленнєвої норми, які повністю або частково перешкоджають мовленнєвому спілкуванню і обмежують можливості соціальної адаптації дитини. Як правило, вони обумовлені відхиленнями в психофізіологічному механізмі мовлення, не відповідають віковій нормі, самостійно не долаються і можуть істотно вплинути на подальший психічний розвиток дитини. Для їх позначення фахівцями використовуються різні, не завжди взаємозамінні терміни - розлади мовлення, дефекти мовлення, недоліки мовлення, недорозвинення мовлення, мовленнєва патологія, мовленнєві відхилення.

До дітей з порушеннями мовлення відносяться діти з психофізичними вадами різної вираженості, що викликають розлади комунікативної і узагальнювальної (пізнавальної) функцій мовлення. Від інших категорій дітей з особливими потребами їх відрізняють нормальний біологічний слух, зір і повноцінні передумови інтелектуального розвитку. Виділення цих диференціюючих ознак необхідне для їх відмежування від мовленнєвих порушень, що відзначаються у дітей з олігофренією, затримкою психічного розвитку, сліпих і слабозорих, дітей з раннім дитячим аутизмом тощо.

Серед причин, що викликають порушення мовлення, розрізняють біологічні і соціальні. Біологічними причинами розвитку мовленнєвих порушень є патогенні чинники, що впливають, головним чином, в період внутрішньоутробного розвитку і пологів (гіпоксія плоду, родові травми тощо), а також в перші місяці життя після народження (мозкові інфекції, травми тощо). Мовленнєві порушення, виникнувши під впливом одного з патогенних чинників, самі по собі не зникають і без спеціально організованої коррекційної логопедичної допомоги можуть негативно позначитися на всьому подальшому розвитку дитини.

Соціально-психологічні чинники ризику пов’язані, головним чином, з психічною депривацією дітей. Негативну дію на мовленнєвий розвиток може накладати засвоєння дитиною одночасно двох мовних систем (вивчення іноземної мови поряд із недостатнім рівнем володіння рідною мовою згідно вікових норм дитини), зайва стимуляція мовленнєвого розвитку дитини, неадекватний тип виховання дитини, педагогічна занедбаність, тобто відсутність належної уваги до розвитку мовлення дитини, мовленнєві дефекти оточуючих дитину людей.

Логопедичний кабінет Черкаської загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів для дітей з вадами опорно-рухового апарату Черкаської обласної ради обладнаний відповідно до основних вимог. У ньому зібрано і систематизовано велику кількість наочно-дидактичного матеріалу, спеціальної літератури, є комп’ютер та інші технічні засоби навчання.

Подолання мовленнєвих порушень забезпечується на шкільному логопункті раціональним поєднанням фронтальних, підгрупових та індивідуальних занятть з учнями. Крім того, корекція порушень розвитку мовлення проводиться і на уроках рідної мови. Для цього програмою передбачені окремі розділи:  розвиток мовлення, навчання грамоті, фонетика, граматика і правопис тощо. Розвиток мовлення відбувається і на матеріалі  інших предметів, що вивчаються в шкільному курсі.

Основним критерієм при зарахуванні дитини до логопункту є характер мовленнєвого порушення і його значення для успішності в навчанні і спілкуванні дитини. На логопункті Черкаської загальноосвітньої санаторної школи-інтернатуЧеркаської обласної ради в цьому навчальному році навчаються 135 дітей. З них: 1 класи - 56 учнів; 2 класи - 41 учнів, 3 класи - 28 і 4 класи - 10 дітей. Логопед проводить з дітьми індивідуальні та групові заняття. Вся робота будується з урахуванням індивідуального розвитку кожної дитини відповідно до режимних моментів школи-інтернату.

Логопедичні групи формуються з урахуванням однорідності дефектів мовлення дітей та формування звукової і смислової сторін мовлення.  Індивідуальні логопедичні заняття проводяться вчителем-логопедом в другій половині дня, тривалістю 20 - 25 хвилин. Фронтальні заняття тривають  35 - 45 хвилин.

Враховуючи сучасні вимоги до основних напрямів інформатизації освіти через використання нових інформаційних технологій для реалізації розвиваючого навчання і підвищення якості освіти, слід зазначити, що для молодших школярів комп’ютерні технології сьогодні набули цінності не тільки як предмет вивчення, але і як потужний і ефективний засіб корекційного впливу. Саме тому в сучасних умовах логопедичні  заняття вже не мислимі без застосування комп’ютерних технологій. Оптимальне поєднання комп’ютерних методів з традиційними визначають ефективність використання їх у корекційній роботі. Завдяки директору школи, Патлаєнко Василю Романовичу, школа-інтернат нещодавно отримала якісні дидактичні посібники і найсучасніше обладнання для логопедичної роботи. Відтепер на заняттях  логопед може використовувати комп’ютерну логопедичну програму “Світ звуків”, яку дуже полюбляють діти.

Учитель-логопед з метою підвищення ефективності результатів логопедичної роботи працює в тісному взаємозв’язку з учителями, вихователями, психологом тощо. Заступники директора Черкаської загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів для дітей з вадами опорно-рухового апарату Черкаської обласної ради - Шарапа Людмила Володимирівна і Тараненко Віта Петрівна - з великою відповідальністю поставилися до проблем корекції порушень мовлення вихованців школи-інтернату і взяли під особистий контроль відвідування учнями логопедичних занять. В тісній співпраці заступника директора Шарапи Людмили Володимирівни і учителя-логопеда Піскової Наталії Олексіївни, було прийнято рішення про повне залучення всіх учнів перших класів до відвідування логопедичних занять, на яких вони виконують на ряду з артикуляційними вправами різноманітні ігрові завдання дидактичного напрямку для розвитку фонематичного слуху, що сприяє якісному сприйняттю учбового матеріалу. Таке залучення всіх першокласників до відвідування логопедичних занять є дуже важливим кроком в розвитку здібностей дитини і попередженню неуспішності в подальшому навчанні.

Не зважаючи, що всі відвідувачі логопедичного пункту є вихованцями школи-інтернату, сім’я для дітей залишається першим соціальним інститутом, який закладає основи особистісних якостей дитини. У сім’ї дитина здобуває початковий досвід спілкування. В сім’ї у неї виникає почуття довіри до навколишнього світу, до близьких людей, а вже на цьому підгрунті з’являються цікавість, допитливість, пізнавальна та мовленнєва активність і багато інших особистісних якостей. Все це враховується логопедом при плануванні роботи з батьками.

При проведенні батьківських зборів, логопед школи, Піскова Наталія Олексіівна роз’яснює батькам необхідність посиленої, щоденної роботи з дитиною. Тільки в такому випадку можливі найкращі результати. Коли батьки не в змозі самі контролювати ситуацію, їм на допомогу приходять вихователі, котрі в силу обставин, що склалися, стають активними та дієвими учасниками корекційного процесу. Логопедом робиться акцент на навчання батьків та вихователів практичним прийомам роботи, які дуже важливі для досягнення результатів корекційного процесу. Це не просто механічне виконання завдань та вправ, а рівень самосвідомості і зацікавленості вихователів і батьків, якого вони набули завдяки поетапній, вдумливій роботі Наталії Олексіївни. Взаємодія - необхідна умова повноцінного мовленнєвого розвитку школярів, тому що найкращі результати відзначаються там, де логопед, адміністрація школи, вчителі, вихователі та батьки діють злагоджено. Комплексний підхід до подолання мовленнєвого дефекту передбачає активну участь у ньому всіх учасників навчально-виховного процесу. Усі знання, мовленнєві навички, вміння, отримані дітьми під час занять з логопедом, вчителем і вихователем мають бути закріплені в процесі повсякденного життя (прогулянки, екскурсії, відвідування театру, догляд за рослинами і тваринами, допомога дорослим вдома і на дачі).

Важливе значення мають спеціальні вправи, що направлені на розвиток дрібної моторики рук. Розвиток дрібної моторики тісно пов’язаний з формуванням загальної і  артикуляційної моторики. Відомо, що більш ранньою стадією спілкування в людей була жестова мова. Стимулювання розвитку роботи пальців рук  має важливе значення для розвитку мовленнєвих навичок.

Кожна дитина повинна навчитися граматично правильно, складно й послідовно викладати свої думки. Можна без перебільшення говорити про те, що у дітей зі значними дефектами мовленнєвого розвитку порушуються всі компоненти мовленнєвої системи: страждають звуковимова, словниковий запас і мовленнєвий лад, розвиваються дисграфія та інші мовленнєві порушення.

Порушення мовлення у дітей носять системний характер, вони зачіпають як фонетико-фонематичну, так і лексико-граматичну сторони мовлення. Найбільш поширені мовленнєві розлади в учнів - це дефекти звуковимови і порушення усного та писемного мовлення. В учнів переважають різні види дисграфій: дисграфія на грунті порушення мовленнєвого аналізу та синтезу, оптична дисграфія, аграматична дисграфія. Багато дітей мають важкий ступінь вираженості дисграфії. Це заміни букв, спотворення звуко-буквеної структури слова, злитне написання слів у реченні, перестановка, пропуски складів, слів, аграмматизми, орфографічні помилки.

Специфічний характер носять помилки при читанні. Стійкі помилки, що вимагають спеціальної корекційної роботи, мають назву дислексія. Дислексії є різних видів: фонематична дислексія - це порушення формування фонематичного аналізу та синтезу, семантична дислексія - механічне читання, де сенс прочитаного не засвоюється дитиною, оптична дислексія, мнестична дислексія, коли діти не запам’ятовують,  яка буква відповідає тому або іншому звуку.

В своїй роботі логопед передбачає виконання декількох основних завдань. Це корекція звукової сторони мовлення (постановка, автоматизація та диференціація звуків; формування фонематичного сприйняття, вдосконалення звукових узагальнень в процесі вправ у звуко-буквеному аналізі, синтезі, у формуванні складової структури слова), виправлення помилок лексико-граматичної сторони мовлення (уточнення активного та пасивного словникового запасу, збагачення його новими словами, розвиток форм словотворення і словозміни), розвиток навичок зв’язного мовлення, коррекція порушень читання та письма.

Щоб домогтися ефективної позитивної мотивації дитини до навчання Піскова Наталія Олексіївна намагається будувати свої заняття з опорою на позитивне, намагається створити на занятті сприятливу психологічну атмосферу для збагачення емоційно-чуттєвої сфери дитини, використовує знання особливостей кожного з своїх учнів, уважне ставлення до них (завжди вчасно помічає втому дітей і своєчасно перемикає увагу дітей для збереження їх подальшої працездатності), вдало створює на занятті загадковий захоплюючий світ для стимулювання пізнавальних мотивів учнів.

Як зазначувалося вище, діти даної категорії відчувають стійкі труднощі при засвоєнні програми початкового навчання загальноосвітньої школи внаслідок недостатньої сформованості мовленнєвих функцій і психологічних передумов до оволодіння повноцінною навчальної діяльністю. Порушення фонетико-фонематичного компонента мовленнєвої системи призводить до дефектної вимови опозиційних звуків декількох груп. У дітей переважають заміни і змішання, нерідко спотворення звуків. Внаслідок недостатньої сформованості фонематичних процесів,  у дітей  спостерігається  недостатня сформованість передумов до спонтанного розвитку навичок аналізу та синтезу звукового складу слова,  недостатня сформованість передумов до успішного оволодіння грамотою,  труднощі в оволодінні процесами письма і читання (наявність специфічних дисграфіческіх помилок).

Внаслідок порушення лексико-граматичного компонента мовленнєвої системи у дітей лексичний запас обмежений побутовою тематикою і є якісно неповноцінним (неправомірне розширення або звуження значень слів; помилки у вживанні слів; змішання за змістом і акустичними властивостями). Граматичний лад недостатньо сформований. Відсутні складні синтаксичні конструкції, присутні множинні аграмматизми в реченнях простих синтаксичних конструкцій. Внаслідок чого, у дітей спостерігаються недостатнє  розуміння навчальних завдань, вказівок, інструкцій вчителя, труднощі в оволодінні навчальними поняттями, термінами,  труднощі у формуванні і формулюванні власних думок в процесі навчальної роботи,  недостатній розвиток зв’язного мовлення.

Дітям-логопатам властива нестійка увага, недостатня спостережливість по відношенню до мовленнєвих явищ, недостатня здатність до утримання уваги, недостатній розвиток словесно-логічного мислення, недостатня здатність до запам’ятовування переважно словесного матеріалу, недостатній розвиток самоконтролю, переважно в області мовленнєвих явищ, недостатня сформованість довільності у спілкуванні і діяльності.

Як наслідок, у дітей недостатньо сформовані психологічні передумови до оволодіння повноцінними навичками навчальної діяльності, через що виникають труднощі у формуванні навчальних умінь (планування майбутньої роботи, визначення шляхів і засобів досягнення навчальної мети, контролювання діяльності, вміння працювати в певному темпі).

Для корекції і попередження мовленнєвих розладів серед дітей початкової ланки логопедом санаторної школи-інтернату ведеться  постійна неперервна  робота з дітьми, в якій можна виділити наступні основні напрямки:

1. Розвиток звукової сторони мовлення. Формування повноцінних уявлень про звуковий склад слова на базі розвитку фонематичних процесів і навичок аналізу та синтезу складово-звукового складу слова. Корекція дефектів вимови.

2. Розвиток лексичного запасу і граматичної будови мови:

- уточнення значень наявних у дітей слів і подальше збагачення словникового запасу як шляхом накопичення нових слів, що відносяться до різних частин мови, так і за рахунок розвитку у дітей уміння активно користуватися різними способами словотворення;

- уточнення значень використовуваних синтаксичних конструкцій; подальший розвиток і вдосконалення граматичного оформлення мовлення шляхом оволодіння дітьми словосполученнями, зв’язком слів у реченні, моделями речень різних синтаксичних конструкцій.

3. Формування зв’язного мовлення:

- розвиток навичок побудови зв’язного висловлювання; програмування глузду і смислової культури висловлювання;

- встановлення логіки (зв’язності, послідовності), точне й чітке формулювання думки в процесі підготовки зв’язного висловлювання;

- відбір мовленнєвих засобів, адекватних смисловій концепції, для побудов висловлювання у тих чи інших цілях спілкування (доказ, міркування, переказ тексту, розповідь за сюжетним малюнком).

4. Розвиток і вдосконалення психологічних передумов до навчання:

- стійкості уваги;

- спостережливості (особливо до мовленнєвих явищ);

- здатності до запам’ятовування;

- навичок і прийомів самоконтролю;

- пізнавальної активності;

- довільності спілкування і поведінки.

5. Формування повноцінних навчальних умінь:

- планування майбутньої діяльності (прийняття учбової задачі; активне осмислення матеріалу; виділення головного, істотного в навчальному матеріалі,  визначення шляхів і засобів в досягненні навчальної мети);

- контроль за ходом своєї діяльності (від уміння працювати зі зразками до уміння користуватися спеціальними прийомами самоконтролю);

- робота в певному темпі (вміння швидко і якісно писати, рахувати; проводити аналіз, порівняння, співставлення);

- застосування знань у нових ситуаціях;

- аналіз, оцінка продуктивності власної діяльності.

6. Розвиток і вдосконалення комунікативної готовності до навчання:

- уміння уважно слухати і чути учителя-логопеда, не перемикатися на сторонні дії, підпорядковувати свої дії його інструкціям (зайняти позицію учня);

- вміння зрозуміти і прийняти навчальне завдання, поставлене у вербальній формі;

- вміння вільно володіти вербальними засобами спілкування з метою чіткого сприйняття, утримання і зосередженого виконання навчального завдання згідно з одержаною інструкцією;

- уміння цілеспрямовано і послідовно виконувати навчальні дії й адекватно реагувати на контроль і оцінки вчителя-логопеда.

7. Формування комунікативних умінь і навичок у навчальній діяльності;

- відповіді на запитання у точній відповідності з інструкцією, завданням;

- відповіді на питання по ходу навчальної роботи з адекватним використанням засвоєної термінології;

- відповіді двома, трьома фразами по ходу та підсумкам навчальної роботи (початок формування зв’язного висловлювання);

- застосування інструкції при підготовці розгорнутого висловлювання по ходу та підсумкам навчальної роботи;

- вживання засвоєної навчальної термінології у зв’язкових висловлюваннях;

- звернення до вчителя-логопеда або товариша по групі за роз’ясненням;

- формування завдання при виконанні колективних видів навчальної роботи;

- дотримання мовленнєвого етикету при спілкуванні (звернення, прохання, діалог: «Скажіть, будь ласка», «Спасибі», «Будьте ласкаві»);

- складання усних зв’язкових висловлювань з елементами творчості.

Завдяки професіоналізму Піскової Наталії Олексіївни, учителя-логопеда Черкаської загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів для дітей з вадами опорно-рухового апарату Черкаської обласної ради, який проявляється в розробці інноваційних форм, методів, прийомів, у творчому підході до здійснення тих напрямків роботи, що поряд з логопедичними заняттями готують дітей до засвоєння подальшої шкільної програми, діти чітко усвідомлюють сенс логопедичних занять, помічають свої успіхи і радіють їм. Постійне радісне очікування дітьми успіху і похвали та задоволення від виконаної роботи надає логопедичним заняттям в школі-інтернаті прямої і непрямої психотерапевтичної дії.

ЛІТЕРАТУРА

1.       Корекційна педагогіка: Основи навчання і виховання дітей з відхиленнями в розвитку / Б.П.Пузанов, В.І.Селіверстов, С.Н.Шаховськая, Ю.А.Костенкова; Під ред. Б.П.Пузанова. - М.: Видавничий центр «Академія», 1998.

2.       Лапшин В.А., Пузанов Б.П. Основи дефектології. - М.: Освіта, 1991.

3.      Спеціальна дошкільна педагогіка: Учбове пособие/ Е.А.Стребельова, А.Л.Венгер, Е.А.Екжанова та інш.; Під ред. Е.А.Стребельовой. - М.: Видавничий центр «Академія», 2002.

4.      Спеціальна педагогика/ Л.І.Аксенова, Б.А.Архипов, Л.І.Белякова і др.; Під ред. Н.М.Назарової. - М.: Видавничий центр «Академія», 2004.

« Раньше

ОІПОПП  Блоги